Нехай наші #історіїVсередині почують

Ми розповідаємо дівчаткам просту історію:

Десь у дванадцять років у тебе почнуться місячні. Вони будуть приходити кожні двадцять вісім днів. Буде трохи боляче. Народиш кілька дітей. Потім знову будуть місячні. І десь близько в 50 років твої місячні поступово завершаться, і тіло відпочиватиме.

Але життя ніколи не буває простим. Невидимі оком, непочуті, невідомі історії наших місячних, вульв та маток - наші історіїVсередині – набагато складніші та проникливіші.

Це - історії кохання та ненависті, насолоди та болю, такого нестерпного, що у цього захворювання є назва - ендометріоз. Це - історії бажання та намагання зачати дитину. Чи бажання не мати дітей. Ніколи. Радості народження. Болю пологів. Та мовчазного спустошення від викидня. Історії місячних, що приходять регулярно, як за годинником. Та нерегулярно. Про неумілість на початку та американські гірки при закінченні у період періменопаузи. Гарні історії. Погані історії. Буденні. Глибокі. Гіркі. Та солодкі.

Та всі з них, всі наші історіїVсередині мають право на існування, є нормальними, є реальними, як і будь-які інші. І жодну жінку не повинні змушувати приховувати те, що вона відчуває всередині.

Щоб пізнати одна одну, допомогти одна одній, побачити одна одну, треба ділитися всіма нашими реальними #історіїVсередині, і вони мають бути почутими.